Кассационный гражданский суд Украины отказал мне в восстановлении на работе в прежней должности, выплате материальной и моральной компенсации

Шановний Володимир Олександрович! Я, Бизін-Філатова Галина Юріївна, звертаюся до Вас оскільки, сподіваюся, що Ви, як гарант конституції, допоможете мені вирішити моє складне і втім просте питання (два попередніх гаранта, при звернені до них – мені так і не допомогли!!!). Звернутися до Вас мене змусила непроста життєва ситуація. 27 листопада 2015 р. я була звільнена з Одеської національної наукової бібліотеки за п.3 ст.40 КЗпП за систематичне не виконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором (навіть формулювання закону не в повному об'ємі сформульоване!!! А як же правила внутрішнього розпорядку???) з грубими порушеннями законодавства України. З надуманих причин, мені оголосили дві догани: № 58 від 04.09.2015 р. («неохайне відношення до котів та їх аксесуарів», що являється порушенням норм охорони праці, пожарної безпеки та санітарії) та № 80 від 06.11.2015 р. (не виконання розпорядження ген. директора про здачу майна двох приміщень відділу, при відсутності наказу про проведення інвентаризації з причини зміни матеріально-відповідальних осіб), які і стали основою для мого звільнення. Більше того, мене намагалися скоротити 29.10.2015 р. (лише тільки мою посаду, при зберіганні штатної чисельності в бібліотеці!!!) після першої догани з грубими порушеннями законодавства України (без затвердженого штатного розпису, за підробленими документами і відсутністю на те наказів по бібліотеці!). Я звернулася із цього приводу на гарячу Урядову лінію із скаргою на незаконні дії адміністрації бібліотеки (04.11.2015 р.) і через два дні (06.11.2015 р.) мені винесли другу догану (нібито за проступок, вчинений 12.10.2015 р., про невиконання наказу №63 - здача майна двох приміщень відділу). 27.11.2015 р. за 30 хвилин до кінця робочого дня, з грубими порушеннями законодавства України, я була звільнена (без попередження про звільнення; без здачі матеріальних цінностей - я являюся матеріально-відповідальною особою згідно договору про матеріальну відповідальність від 28.10.2008 р.; без розрахунку в день звільнення - навіть не був нарахований!). Хочу відмітити, що і у 2014 р. з надуманих причин, з порушенням законодавства, мені теж були винесені дві догани!!! Для таких рішучих дій адміністрації бібліотеки послужив той факт, що у 2013 р. я і ще два керівних робітника бібліотеки підписали і відправили звернення до Президента України, де виклали факт беззаконня, який відбувається у бібліотеці, а можливо і в Міністерстві культури України. Як приклад - в Міністерстві культури України на потреби бібліотеки виділялися чималі гроші, частина з яких, дійсно йшла на вирішення окремих питань організації, інша ж частина йшла назад, до Києву, а частина грошей - осідала в кишенях керівництва бібліотеки. І так впродовж багатьох років!!! Нині два робітника, з числа тих, що підписали звернення до Президента - звільнені, третій співробітниці вже винесені дві догани, тобто черговий претендент на звільнення по статті. Чисельні звернення (до моменту винесення рішення цивільним касаційним судом ВСУ) до: обласної прокуратури м. Одеси, генпрокуратури України, Мінюсту України, Міністерство культури України, Мінсоцполітики України, Президенту України, прем'єр-міністру України, НАБУ - виявилися даремними, одні відписки! Зараз я розумію, що намагалася і намагаюся боротися з державною машиною і шансів у мене щось доказати практично не залишилося. Особливо мене обурюють українські суди. І суд першої інстанції, і апеляційний суд, і касаційний суд дивно схожі у своїх діях і рішеннях. У першій половині проведення судових засідань у вище перелічених судах - повне розуміння справи і прийняття моєї сторони, друга половина - різка зміна поведінки і негативний для мене результат. При цьому - повне ігнорування численних фактів порушень законодавства України адміністрацією бібліотеки. Підробка документів, розгляд справи по численних копіям документів, оригінали яких так і не були представлені до суду, відсутність письмового підтвердження трудових стосунків зі мною (на копіях наказів про мій прийом на роботу та переводи на інші посади - відсутній мій підпис, не говорячи про ланцюжок інших обов'язкових документів, що вимагають мій підпис під час прийому на роботу), грубе порушення порядку звільнення, винесення доган і це тільки частина порушень, допущених судами. За рішенням суду першої інстанції - відмова; апеляційного суду - часткова відміна рішення суду першої інстанції і знову відмова; касаційного цивільного суду - залишити в силі рішення апеляційного суду (рішення касаційного суду офіційне доки ще не отримала, а результат впізнала, подзвонивши на гарячу лінію ВСУ 02.10.2019 р.). Але виявилось, що і це далеко не все. Розуміючи, що одній мені не впоратися, я зверталася за допомогою до адвокатів (у мене їх було 2!!!), як виявилося даремно. Гроші за роботу взяли, але сама робота, як, втім, і у суддів, була розділена на дві половини: в першій половині судових засідань - захист моїх інтересів, в другій - демонстративне ігнорування не лише судових засідань, але і мене, як клієнта. Ще я зрозуміла, що коли від безвихідності, ти мусиш звернутися до суду, то це все одно, що тобі пропонують човен без весел і з порожнім дном!!! І пливи куди хочеш і як хочеш!!! На вирішення питання в судах пішли всі сімейні заощадження. Намагалася влаштуватися на роботу, але з таким записом в трудовій книжці, це виявилося неможливим. Живемо з чоловіком на його пенсію. До мого виходу на пенсію ще чотири роки. Але чотири роки у мене вже вкрали судові тяжби. В бібліотеці я пропрацювала 10 років без нарікань і навіть навпаки (нагороджувалася грамотами, преміювалася), але, тільки до 2014 р., а 2015 р. став для мене останнім роком роботи в організації. Чесно кажучи, я не знаю, куди мені слід далі звертатися - у Велику палату ВСУ або Європейський суд. Скласти документи для звернення до Європейського суду - для мене проблематично, і, звичайно ж, в цій справі потрібен грамотний професійний юрист, якого, на жаль, у мене немає!!! Хочу звернути Вашу увагу на інформацію відносно судді, який вів мою справу в суді першої інстанції: "За фактом неоднозначних рішень судді Андрія Тарасова, громадська організація "Верховенство права" звернулася до Генеральної прокуратури України і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для перевірки прийнятих суддею рішень і дачі їм правової оцінки". 24 березня 2017 року відбулося засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, на якому розглядалися питання відкриття або відмови у відкритті дисциплінарних справ, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, Перша Дисциплінарна палата розглянула скаргу прокуратури Одеської області і "вирішила відкрити дисциплінарну справу відносно судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова Андрія Володимировича". Виходячи з вищевикладеного, коли представники судової влади України так багато говорять про професіоналізм і наявність в судовій системі суддів з глибоким розумінням справедливості, то я на власному досвіді переконалася в тому, що тиражування цих світлих думок не дуже допомагає тим, хто виявився з цією системою один на один і втратив віру в справедливість. Громадянам України важливо, щоб їх права дотримувалися, щоб суд був справедливий і об'єктивний, а не був каральною держмашиною або зборищем титулованих непрофесіоналів. При численних помилках, допущених слугами феміди, при порушенні законодавчих термінів по розгляду трудових суперечок (суд районної інстанції - 2 роки, касаційний суд - 1 рік!!!), отримавши відмову за усіма своїми позовними вимогами, я втратила надію на об'єктивність суддівства і міф про скрупульозність і професіоналізм відразу розвіявся. Стає зрозуміло, що система, якщо і пропускає через свої фільтри суддів, що порушили цивільне процесуальне і матеріальне право, то цей факт веде точно не до покарання, а швидше за все до нагороди і звання!!! Тому, такій українській громадянці як я, нічого не залишається, як здіймати руки до неба з вигуком: «Чи є серед суддів хоч один, хто служить суспільству, хто гідний високого звання суддя?» Прошу Вас все-таки розібратися в тому, що відбувається та посприяти в скрупульозності розглядання моєї справи із залученням професіоналів і захистити мої права. Якщо для роз'яснення окремих питань потрібна моя участь, то я відкрита для спілкування. По суті моєї скарги і про прийняті заходи, прошу Вас повідомити мене письмово у встановлений Законом термін. Копії документів (уточненої касаційної скарги від 19.06.2018 р., рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2017 р., рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2018 р., звернення до Президента України від 12.09.2013 р., заяви за фактом перевірки фальсифікації документів в судовій справі до прокуратури Одеської області від 18.03.2018 р.), з яких можна зрозуміти не лише істинні причини мого звільнення, але і переконатися у фактах порушень матеріального і процесуального права судами, бездіяльності деяких державних інстанцій - я надіслала, як додатки до скарги, поштою особисто Вам.